Skutočné stories – Pomôžte ostatným aj osud vám pomôže

Rodina Vity Chabanenko nebola na dovolenke viac ako osem rokov. Keď im to vo februári minulého roku všetko akosi zázračne klaplo, Vita, jej manžel a dospelý syn vyrazili na vysnívaný a dlho očakávaný výlet do Egypta. Do slnkom zaliatej zeme odleteli uprostred zimy no ani vo sne netušili, že vytúžené dni pri mori sa premenia na nočnú moru. Iba pár dní po príchode si uvedomili, že z ich dovolenky sa nečakane stala destinácia. Vita so svojou rodinou prišla zo dňa na deň o domov. Nemali sa kam vrátiť lebo ich domovina – rodný Charkov, bol v tom čase jedným z prvých, masovo ostreľovaných ukrajinských miest.

V Egypte sa zdržali niekoľko týždňov no strávili ich v príšernej tme. Hoci sa rozhodli letieť do Európy, kvôli obrovskej migrácii Ukrajincov, ako aj kolapsu leteckých spoločností v dôsledku vypuknutia vojny na Ukrajine, bolo náročné kúpiť si letenky kamkoľvek. Nakoniec prileteli do Bratislavy s plnými  kuframi potápačských masiek, plutiev, bez teplého oblečenia, či do zimy potrebných vecí.

Najdôležitejšie, ale bolo, že boli spolu. Ako mnohí ďalší Ukrajinci, ktorí sa odrazu ocitli mimo svojho domova cítili napriek všetkému nekonečný pocit vďačnosti, že to dopadlo práve takto. Nasledujúce mesiace a prakticky až po dnešný deň sa ich nový domov, tu v Bratislave, stal útočiskom pre mnohých priateľov, známych i neznámych, ktorí potrebovali na pár dní, či týždňov miesto kde si mohli zložiť hlavu, upokojiť sa, či usporiadať myšlienky a rozhodnúť sa čo ďalej.

Dnes tu máme stabilnú skupinu mladých ľudí, ktorí sa vďaka krúžku spoločenských hier nielen zabavili, rozptýlili a odklonili svoje myšlienky iným smerom, ale našli si aj nových kamarátov. Vďaka tomu, že Olena mala jasno v tom, čo je jej pokladom, pomohla mnohým deťom v cudzom svete objaviť ten ich – v podobe nových priateľov.

Autor: Viktoria Rybanchuk, Dagmar Brucková

Допомагай іншим і доля допоможе тобі

Сім’я Віти Чабаненко вісім років не їздила у відпустку. Завжди справи заважали, або не вистачало грошей, або не могли вигадати такий час, коли у всіх членів родини одночасно буде така можливість. А у лютому 2022 року нарешті все склалося, і вони утрьох – Віта, її чоловік та дорослий син – поїхали у довгоочікувану подорож у літо серед зими, до Єгипту. 19 лютого вони відлетіли, а 24 зранку зрозуміли, що повертатися немає як, та і немає куди. Адже їх рідний Харків одним з перших міст в Україні потрапив під жахливі масовані обстріли. Такий збіг обставин врятував їхню сім’ю. Ніхто з них не відчув на собі страху від винищувачів, вибухів, пострілів… та дороги під обстрілами на безпечнішу територію.

Кілька тижнів вони залишалися у Єгипті та провели їх у повній невідомості. Вирішили, що потрібно летіти до Європи, але через величезний ажіотаж серед таких самих українців, як і вони, що були у відпустках, а також колапс у багатьох авіакомпаніях через початок війни в Україні – купити квитки хоч будь-куди з Єгипту було дуже складно. В решті решт, вони опинилися у Братиславі. Без теплого одягу та інших необхідних речей, з повною валізою масок та ласт для плавання натомість. Але вони були разом, що було головніше за все інше. А далі був ланцюжок подій та зустрічей, як у багатьох українців, що опинилися поза межами власного дому, і привів їх туди, де вони мали бути. А також подарував  відчуття вдячності долі за те, яких вони зустріли людей на своєму шляху, за те, як усе склалося. Протягом наступних місяців і до тепер їхній новий дім у Братиславі служить прихистком для багатьох друзів, знайомих та незнайомців, які тікають від війни та потребують місце, де можна побути кілька днів або тижнів, зібратися з думками та вирішити, куди рухатися та як жити далі. Вони запрошують цих людей до себе, допомагають, чим можуть – дають дах над головою, їжу та деякий час на роздуми, підтримку та ресурс для відновлення.

Допомагайте іншим,  і доля даруватиме вам найкращих людей поруч.

Autor: Viktoria Rybanchuk, Dagmar Brucková